Яринин день (18 травня)

Від Ярини починаються найтепліші травневі дні. Селянки вже не бояться заморозків. А тому вмсаджують розсаду у відкритий грунт: і капусту, і помідори, і перець, все, що до цього часу виростало у парниках. Хоча все може бути. Арктичні холоди інколи прориваються крізь теплові заслони й наближаються аж до північного Причорномор’я. А тому на багатьох городах ще можна побачити купи зволоженого бадилля, яке палять для створення димової завіси від холодів. В ці гарячі ярі дні води річок входять у береги, лише в окремих місцях, де низини, блищать маленькі озерята. Саме там залишається чимало риби. ЇЇ ми дуже часто ловили руками. Зайдемо, бувало, в озеречко, де залишилась вода, каламутимо її.

Щуки, окунці випливають на поверхню, аби вхопити ковток повітря. Ось тут ми й беремо їх, як мовиться, голіруч. Коли вода відходить в річище, на високій траві, верболозі, залишається частина риб’ячої ікри. ЇЇ ми збирали в казанок, варили, юшку зціжували, а ікру заливали молоком, знову кип’ятили. Хто їв цю страву, скаже: смачно. Не раз поверталися ми з луків опухлі від укусів джмелів. смугасті джмелики відкладають мед у землі. Треба тільки знайти нірку, розкопати її обережно і витягти стільники. Той мед темний, але смачніший від бджолиного. Він дуже корисний для лікування очей.

А вдома зараз роботи, хоч усю разом зроби. Головне – посадити розсаду. Тому й казали: “Прийшли Ярини – не зачиняй сіни”. справді, мама, як ластівка, снує з хати на город, з городу – в чулан, сіни, в хату. А в природі в цей час настає пора тиші. Малі й великі птахи висиджують потомство.

Відповісти