Конвалія

Ясним травневим днем зацвітає конвалія. Про квіточку пишуть вірші і складають пісні.

У нас дома довкруг старої груші посаджені конвалії. Досі вони росли під хатою, але чомусь не цвіли. Отож пересадили їх під грушу, яка росте окремо, і вже кілька весен підряд, саме у травні, наші конвалії цвітуть біло-біло. Знайома баба, травниця, каже: “Дайте мені конвалію, щоб я вмилась нею і стала молодою”.

– А що, допоможе? – питаю жінку.

– Ще й як, – посміхається та. – Он, дивіться, сонце вмивається нею, і тому таке біле в травні. А потім розповіла цікаву історію походження квітки. Колись, давно, як татари гнали в полон жінок та дітей, малята втекли і заховались у лісі. Нападники погнали матерів далі, а діти заблукали. Бог змилувався над ними і зробив їх квіткою… І тепер, коли жінки з’являються в лісі, конвалії повертають до них голівки.

Конвалія – дуже помічна для здоров’я рослина. Як болить голова, треба понюхати розітерту конвалію, і голова стане ясною. Коли болять зуби, терту траву кладуть на болюче місце. А нещодавно у книзі народознавчих новел прочитав, що квітку конвалії терли в засолоджену воду, куди опускали весільний вінок дівчини, щоб не переводились ані майовитість, ані стать, ані краса молодої.

Відповісти