Дорога як річка (23 квітня)

У третій декаді квітня, а саме 23-го числа, пошановують Терешка. свято, можливо, й невеличке, проте люди в нашому селі пов’язують його прихід з тужавінням доріг. І чим ближче до Терентія, тим дужче свербіли долоні у діда Венедикта. До цього дня він ретельно готував дорожній інвентар, посилено годував волів, які бригадир Костя Лошаденко виділяв шляхоремонтній ланці В.Жмура. А чекала Венедикта, як він сам жартома казав, укісна робота.

Дорога в селі й за селом лежала розбита, горбата, коротко кажучи, така, що ні проїхати, ані пройти. І головний доглядач доріг у селі, як мовиться, не їв і не спав, аби тільки відремонтувати шляхи належним чином. На дорогу виводили культиватор, за ним тягли борони, а вже потім спеціальний пристрій, що нагортав дорогу. А вже насамкінець шлях починали трамбувати. З ранку й до пізнього вечора чути було дідове: “Гей, волики, гей, мої сірі”. І ось по дорозі вже поїхали парокінні вози, безтарки, побіг у поле трактор з сівалкою.

…Усі дороги на світі, як річки: менша впадає в більшу, а та – в ще більшу. Дорога з села впадала у польову, польова прямувала до грейдерної, великої дороги. Наша ж найменша, найрідніша дорога ціле літо кучерявилась споришем та калачиками, вона для кожного з нас найдорожча. Нею ми пам’ятного 1941 року виряджали батьків на війну, на ній зустрічали матерів з поля. Нею наші мами виводили нас на широкі шляхи життя, з яких ми вертаємо сюди вже сивими.

Відповісти


Warning: Undefined variable $user_ID in /home/otokar/web/otokar.com.ua/public_html/wp-content/themes/toonewsy/comments.php on line 39