Весна землю парить (23 квітня)

23 квітня за народним календарем – Зенонів день. Про нього в календарі мовиться: “На Зенона весна землю парить”.

Після того, як Зенон ступить на землю, надворі помітно тепліє. Отож ми, сільські хлоп’ята, гуртом біжимо через луки, де ще синіють озерця талої води, прямо до діброви. Ми вже скинули черевики, чоботи, валянки. І нам легко, летимо ніби на крилах навпростець через теплі від весняного сонця калюжі.

Діброва цієї пори дуже гарна. Після довгої зими вона вже вкривається ніжним листячком. Зеленіють клени, ялини, і тільки старі дуби, ці патріархи лісу, що багато знають і все пам’ятають, ще не скинули торішнього листя. сухе й жорстке, воно ніби скрипить від повиву легенького вітерця. На галявинах, у низинах, де тільки-но зійшла вода, вже розпустились півники. Вони ніжні, соковиті і аж солодкі на смак. Проліски між розлогими деревами здивовано розкрили сині оченята, мовляв, хто ви такі, звідки взялись тут серед незайманих ще луків і калинових кущів. Але проліски нас не цікавлять, ми біжимо туди, звідкіль тягне свіжою вологою прохолодою річки.

Наша Оріль цієї пори широка і повновода. У заплавах її чути голост качок, які вже звили там собі гнізда й сідають виводити потомство. В цьому місці ріка робить коліно, і берег тут крутий, підмитий течією. Тут можна сміливо стрибати у воду. Отож швиденько роздягаємось, і заплющивши очі, кидаємось в Оріль. Вода ще дуже холодна, все тіло пронизують крижані голки. У хлопців сині не тільки губи, а й усе тіло, цокотять зуби. Зате ж відтепер ми герої, першими спробували весняну воду, відкрили купальний сезон. Звичайно, він почнеться не раніше як через місяць, у травні, або й на початку червня. Але ми своє вже зробили.

Річка знає нас, і вона буде прихильна до тих, хто першим сміливо увійшов у її крижану воду. І все ж у душу заповзає холодок від усвідомлення того, що про наше “геройство” дізнаються матері, і нам може добре влетіти за таке раннє купання. Ми збираємо по снопику півників, букетики пролісків, конвалій, що вже викидають білі пахучі голівки, і вирушаємо додому.

А весна вже й справді парить землю, вкриває густим рястом луки. В небі нерухомо висять пір’ясті хмари – ознака того, що така гарна погода утримається й надалі.

Відповісти