Олександр Токар

Дев’ятого квітня – день Мотрони. Вважають, до Мотрони завершується приліт ранніх птахів. Тому й кажуть: “Мотря вийшла з хати пташок зустрічати”.

Є в українців святий птах з багатьма іменами: лелека, бусол, чорногуз, бузько. Легенда свідчить, що він походить від людини. Колись Бог зібрав усе гаддя в мішок, дав чоловікові і сказав: “Однеси це до моря і вкинь туди. Тільки не цікався, що там є”. Несе той чоловік мішок, а так же хочеться заглянути, що ж то за ноша в нього за плечима. Не втерпів. Розв’язав. Полізло гаддя з мішка. А Бог каже: “Тепер збирай його все життя”. Став той чоловік буслом.

Лелеку шанують різні народи. У нас, в Україні, він приносить дітей, щастя, весну. Вважають: те житло, на якому змостили гніздо, щасливе. Бусол часто журиться. Стоїть на одній нозі, опустивши голову донизу. А тому краще бачити його, коли він у доброму настрої: ходить, літає, клекоче.

Лелеки вже вертають з теплого краю. Одна з пташок, що рано повертаються з вирію – ластівка. І знову ж люди вірять: там, де вона селиться, буде щастя. Ластівка – це істота, яка несе добрі вісті. Вкупальських піснях вона віщує добро і гаразди. бачити ластів’яче гніздо уві сні – знак того, що буде щастя. Сниться, що ластівка до хати залітає – чекайте добрих вістей.

З ранніх пташок люблю чаєчку лугову. Виходжу на луки і чую, як вона кигиче, жаліється на свою долю. А доля в неї і справді невесела. Йшли чумвки, побачили гніздо та забрали чаїнят. З тих пір птаха не може забути гіркої кривди.