Нивко, верни мою силку (18 квітня)

Вісімнадцятого квітня за народним прогностиком Федула. До цього дня у селі не виставляють подвійних вікон, бо, як кажуть спостережливі люди, “До Федули не раз морози були”.

Справді, до Федули багато чого не поспішають робити, бо ще тримаються холоди, особливо коли пізня весна. Але з цьогодня вже можна й сіяти. Виходячи в поле, наші пращури брали жменю зерна, перекидали його через плече. При цьому заплющували очі, щоб не бачити, куди воно впаде. Кажуть, то насіння для птиці, щоб вона не чіпала головного посіву.

Як вважають дослідники народних звичаїв, це була традиційна жертва ниві. Цей звичай закоренився у багатьох країнах Європи. І навіть, якщо вже давно не сіють хліба вручну, а сівалками, все одно селянин, починаючи весняний чи осінній засів, бере жменю насіння і кидає через голову. А коли завершують роботу, господар молиться Богу, промовляючи до поля:

– Нивко, нивко, верни мою силку.

В цьому виявляється почуття глибокої пошани до чесної хліборобської праці.

З цієї пори сіють і городину: моркву, цибулю, бо “Прийшов Федул – тепло роздув”.

Відповісти