Полудень весни (квітень)

Розгортаю томик Андрія Малишка, читаю:

Вибухали бруньки, і накруглі, як луки,
Очерети сртіляли, і цілились буки,
І світилися хмари, здійнявшись наметами,
Молодими, як сон і життя, фіолетами.

Це про квітень так образно сказав поет. В народному прогностику про полудневий місяць весни можна прочитати багато гарних слів: цвітень, снігогін, дзюрчальник, водолій, краснець, а в білорусі він красавік, тобто красний, красивий, квітучий. У моїй Великій Козирщині його ще іменують лелечником. Саме у квітні повертають з вирію лелеки. Вони зимують у Північній Африці, на болотах і заплавах Нілу. А коли у наших краях скресне крига і розтане сніг на луках і з’являться блакитні озерця талої води, до старих гнізд вертають лелеки.
Наша стежина до школи пролягала біля озерець Бушлине, Грушове, берегом річки Кривець. Отож ми не раз бачили, як лелеки пили снігову водицю.

– То вони у крила свої набирають сили, – казав дід Заливаха Дмитро. – І ви, дітки, пийте її, вона ж бо людині дуже корисна.

У квітні прилітають гуси, качки. Вони й раніше з’являються тут, ще в березні, але часто цієї пори бувають морози, сніг, тому птиці змушені вертати в тепліші міста. Після гусей з’являється і лугова чаєчка. Її чути з ранку й до вечора. Усе вона скаржиться та все плаче. Тому і в народних піснях про чайку теж багато суму:

– Ой горе тій чайці, чаєчці-небозі,
що вивела чаєнят при битій дорозі.

Люди примітили, що до Мотрони, тобто до 9-го квітня, завершується приліт ранніх птахів. Тому й кажуть: “Мотря вийшла з хати пташок зустрічати”. Взагалі ж у квітні багато різних свят, я їх нарахував аж чотирнадцять.

Якщо на Мотрони загримить грім, дівчата бігли вмиватися і витирались червоною тканиною в надії, що в них будуть рожевими щічки. Почувши грім, дядько Максим Бандура тулився спиною до дерева, щоб, як він казав, спина не боліла на жнивах. А косили тоді або вручну, або лобогрійкою, і снопи пшениці й жита скидали з косарки вилами. Робота ця була дуже важка. І хоч тулись до дерева, хоч прив’яжись, а на жнивах та сінокосі наші дядьки і старші парубки ходили, тримаючись за поперек. Бо таки боліло.

З квітнем пов’язано багато прислів’їв, приказок та чимало прикмет. Скажімо, такі: “Квітневий день рік годує”,”Хто в квітні сіє, той у вересні не віє”. У квітні ясні ночі закінчуються приморозками.

Відповісти