Настя на помості… (4-е січня)

Сьогодні народний календар пошановує Анастасію. Це про неї кажуть: скоро Настя на помості запросить три празники в гості.

…Цього дня мені треба було будь-що зайти до хрещеної матері Насті і привітати її… І ось відчиняю хвіртку, прямую до порога невеликої хатини. А звідти вже чую: “Та прийдуть до тебе три празники в гості: що перший празник-Святеє Рожество, а другий же празник-святого Василя, а третій же празник-святе Водохреще”. То співає Настя. Вона вся в роботі. Уже випрала вишиті рушники – ними завішаний увесь двір. На рушниках квітнуть червоні троянди, співають соловейки, задерикуваті півні гордо підняли свої червонясті голови. Настя підмазує хату, готується до найбільших різдв’яно-новорічних свят, що починаються 7-го січня і тривають аж до 19-го.

На хуторі, де живе моя хрещена мати, люди колють дрова, запасаються кормами для худоби – ріжуть солому на січку тощо. З сусіднього садка тягне запашним димком – дядько заколов кабанчика і тепер смалить його.

Я йду до тітки прямо зі школи, а тому, звичайно, голодний. Жінка це добре розуміє, отож, щойно я переступаю поріг хати, вона швидко споліскує руки, витирає їх чистим рушником і насипає мені повну миску борщу, відрізує велику скибку пшеничного хліба. А він тільки сьогодні вранці з печі, тому пухкий і пахне на всю хату. Хрещена припрошує мене до столу, сама сідає навпроти, підпирає лице долонями, посміхається:

– Смачного.

Я апетитно налягаю на борщ. Він хоч і без м’яса, бо ж піст надворі, але з квасолею, а тому густий, наваристий. Після вечері я дістаю з торбинки, в якій ношу книги, вузлик з сушеними фруктами. Це мама передала Насті гостинця. Хрещена рада: буде їй на узвар.

– Ти ж принось до мене Свят-вечерю, – запрошує жінка, – і братиків – Івана та Василя – бери з собою.

…Вертаю додому. Довкруг біліють сніги. Мороз наче пензлем розмалював вікна. Крізь густу пелену на шибках ледве пробивається бліде світло каганців та гасових ламп. У дворах пораються люди. Ніби звичайну роботу роблять, але то на перший погляд так здається. Насправді ж – до великих свят готуються.

Відповісти