Олександр Токар

Сьогодні у народному прогностику день Флора і Лавра. Це вони, святі мученики, нагадують нам: час прощатися з літом.

Цієї пори на луках докошували отаву. Залишали тільки частину трави у діброві та на берегах лугових озерець. Сюди ми востаннє водили коней у нічне. Погода вже не та, що в липні, ночі прохолодні. Ранком розпутуємо коней, а отава геть сива від густої роси. Над озеречками клубочеться туман, холодно. Бригадний конюх дядько Федір Ткачук, який ще застав одноосібне господарювання, розповідав мені: у доброго господаря на Фрола коні не працювали. Їх кропили свяченою водою, пасли на луках, а ще й гостинця давали – торбину вівса, різні ласощі. Діти заплітали у кінські гриви різнокольорові стрічки. При цьому господар казав: “Задобрив Фрола та Лавра – жди коням добра”.

На Фрола закінчували жнива, і головна робота відтепер була на току: молотили хліб. Сюди звозили снопи, складали в скирти. З ранку й допізна гули молотарки, ковтаючи снопи. Зерно одразу очищали: вручну, а пізніше вже з’явились механізовані віялки. З баштану привозять на тік повну машину кавунів, динь, і ми, малі водоноси й пастухи біля волів, досхочу смакуємо цим чудом нашого степового краю. А вгорі небо чистої блакиті, на току – гори золотавого врожаю.

На Фрола та Лавра відлітають у вирій зозулі, соловейки, інше співуче птаство, яке забирає з собою наше красне літечко.