Олександр Токар

Сьогодні православний люд згадує Бориса та Гліба. Цих святих пошановують двічі на рік: серединою травня і сьогодні. І весняний, і літній Борис опікується хліборобством. “На Бориса та Гліба – найпізніша сівба” – це у травні, а сьогодні кажуть: “Прийшов Борис та Гліб – вистиг у полі хліб”.

Доля цих двох синів князя Володимира Великого була печальною. Вони загинули від руки свого брата Святополка. Може, тому і в природі сьогодні так багато печалі. Вийду за село, а там уже сохне трава, і тому луки, які досі були зеленими, починають по-осінньому сіріти. І лише озера ще в зелених вінках очерету й рогозу. А діброва зажурилась, потемніла.

Буває, що цього дня небо вкриють густі чорні хмари, гримить гроза, шумить злива. Не раз блискавка поцілить в полукіпок, а чи скирту снопів, і вони, не зважаючи на густий дощ, спалахнуть високим вогнем. Тому багато людей у давнину не виїжджали цього дня в поле, щоби вберегтись від стихії.

Але таке на Бориса та Гліба трапляється не часто. Частіше ж цієї пори стоять спекотливі дні розкішного зрілого літа.
І все-таки осінь усе більше нагадує про себе: і прохолодними ранками, і жовтим листям на деревах, і тим, що вже замовкли зозулі, солов’ї, не чути голосів іншої пташини.

Отож, готуймось зустрічати інше літо – бабине.