Олександр Токар

5-го серпня – свято мученика Трохима. Селяни охрестили його безсонником. І не випадково.

Мої сиві ровесники добре пам’ятають перші повоєнні літа. Як би рано ми не вставали на Трохима, мами наші вже і їсти наварили, і корів подоїли, і вже в дорозі на жнивне поле. Серпень завжди був для селянина періодом напруженої праці, головна поміж яких – жнива, а тому й казали: “Жати – не дрімати”, “Хорошому господареві – день малий”, “У серпні стільки роботи, хоч всю разом зроби”. Або ще: “Однією рукою коси, а другою – сій”. Отакий він серпень.

Збирали хліб у ті далекі літа дуже повільно. Комбайнів не було, а косили так званими лобогрійками. Як бачимо, дуже символічна назва. На лобогрійці працювало два чоловіка: один – волів чи коней поганяє, а інший снопи з косарки скидає. Потім міняються місцями. За косаркою йдуть жінки, снопи в’яжуть. Через кілька днів снопи складали в полукіпки по 30 снопів, а потім у копи – по 60 снопів. Тим часом готували тік, ставили молотарку й починали молотити снопи. Робота затягувалась до пізньої осені.

Отож, найбільше роботи було в серпні, місяці, який символізує “красне літо”. Після Трохима безсонника, ближче до Спаса, пасічникм починали качати мед. А тому й кажуть: “Спас свіжий медець припас”.

Трохим безсонник багатий росами, які шкідливі для деяких овочів, а також для конопель і льону, бо знижують якість майбутнього прядива. Для людини ці роси мають чудодійні властивості. Не раз я чув, як сусідська бабуся казала своїй онуці: “Умийся росою, настояною на сріблі, білим личеньком хлопців принадиш”.