Новий хліб на столі (2 серпня)

У природі вже хазяйнує серпень – завершальний місяць літа, великий працелюб і добрий господар. “Все збирає, припасає”, – кажуть про нього. А тому народно-обрядова структура залишила серпень без свят, перепочинкових днів. Бо недарма кажуть про цю жнивну пору: “У хліба короткі ноги: як утече, то й довгими не наздоженеш”. І все ж навіть у серпні є свята, які вельми шановані серед людей. Таким є сьогоднішній день – свято пророка Іллі.

Нічого в дитинстві так не боїшся, як блискавки та грому. Лиш загурчить на видноколі чорна хмара, а ми вже, як горобці, по кутках ховаємось. Сусідка наша, бабуся Маркелка, заспокоює: “Не бійтеся, дітки, то Ілля в золотій небесній печі напік смачних калачів і тепер везе їх слухняним хлопчикам та дівчаткам. Вибігайте у двір та й кажіть до святого Іллі: ми тебе любимо і не боїмося”. І все ж селяни цього дня дуже обережні, вони намагались не працювати, щоби Іллі не розгнівити.

За легендою, Пророк Ілля є наступник громовика Перуна. А тому й кажуть: “Грім гримить, то Ілля по небесному мосту їде у вогненній колісниці”. Пам’ятаю, під час грози матінка запалювала страсну свічку, щоб грім хати не спалив. Люди вірили: як небо запалить, то людина не погасить. Цієї пори трапляються горобині ночі. Отоді і блискавки блискають, і грім гримить, не перестаючи. За таких умов горобцям та іншим птахам не до сну. Крім горобиних ночей на Іллі можна спостерігати рясні зорепади. Одні люди вважають: якщо зірка падає і згорає, то це відьма вхопила її і сховала в горщик. Інші кажуть: коли зоря залишає по собі довгий пучок світла, то це Україна втратила дівчину.

День пророка Іллі вважається одним з найбільших літніх свят. Пам’ятаю, як мама в одній сорочці, запнута білою косинкою йде на город і стискає руками головки капусти, примовляючи: “Святий Ілля, складай головки тугі та білі, як я”. Відверто кажучи, я не дуже вірив, що це допомагає, але якось одна з радіослухачок написала, що спробувала так робити, і виявилось, не дарма. Капуста виросла і тугою, і білою, яку вона й просила в Іллі.

А ще до цього свята пекли хліб з нового врожаю. Тому й мовиться: “На Іллі новий хліб на столі”. Бувало, приїжджаю студентом у гості додому, а на столі вже і хліб новий, і пироги зі сливами та ожиною. Але до радості прилучається й сум, бо на Іллі до обіду літо, а після обіду вже осінь. Вже не можна купатись. За легендою, їхав Ілля по небу колісницею, а кінь згубив підкову, вона впала в річку й воду остудила. та це легенда, а насправді цієї пори вже стоять прохолодні вечори й ночі, а тому вода помітно вистигає. Що й казати: вже осінь стукає у вікно. А тому в багатьох колядках Пророк Ілля виступає як сівач озимих: “Ішов Ілля на Василя, в нього пужка житяночка: куди махне – жито росте”.

А насамкінець згадаймо прикмету: якщо на Іллі дощ зранку – вродять ранні посіви, в обід – врожайними будуть середні посіви, а якщо захмариться під ніч – наступного року заврожаяться пізні культури.
Отож, як мовиться, сійся-родися жито, пшениця й усяка пашниця.

Відповісти