Свято іменного снопа (29 липня)

29-го липня в народному календарі Валентини. Для багатьох же селян – це свято іменного снопа. І вже по тому, як одягались цього дня жниварі, можна було визначити: настрій у людей святковий. Особливо у в’язальниць. Наші мами виходили в поле у празникових кофтинах, підперезані гарними фартушками. І не босі, як завжди, а в легких шкіряних чи брезентових балетках. І, звичайно ж, з піснею на вустах.

…І ось пшеничний лан. Хліба наліво, хліба направо.

Замигтіли крила лобогрійок, блиснули в променях ранкового сонця вила, якими парубки скидають з косарок снопи. Услід пішли в’язальниці. Перевесло робиться з пшеничних стебел, та сьогодні, в день іменного снопа, жінки вплітають у перевесло квіти, польову травицю, щоб снопи не були схожими один на одного.

І ось обідньої пори, на польовий стан сходяться всі, хто зайнятий на жнивах. Приїздить бригадир, обліковець, голова колгоспу чи його заступник. Це, будемо казати, конкурсна комісія. Снопи, взяті на огляд, уже стоять на довгому столі, за яким обідають жниварі. Не всі, звичайно, в’язальниці беруть участь в конкурсі, але постійно – Марія Ярошенко, Харитина Бандура, Наталя Субач, Федора Бандура.

Журі прискіпливо оглядає кожен сніп. В’язальниці ж окремим гуртом сидять зрддалік, чекаючи рішення. І ось голова журі каже: “Кращий сніп зв’язала Марія Ярошенко з першої бригади”. Тітоньку Марію обнімають, цілують, вітають з перемогою. Увечері Маріїн іменний сніп повезуть в бригаду, а чи й у контору колгоспу. Він стоятиме у червоному кутку до обжинок, щоб потім красуватись на хліборобському святі. А переможиці запишуть зайвий трудодень і скажуть: а тепер співай. І Марія починає одну зі своїх улюблених: “В кінці греблі шумлять верби”. Тітка все робила красиво: і снопи в’язала, й полола, і молотила, співала дуже гарно.

Минули літа, вже й нема тих в’язальниць, і косарі уже спочивають від трудів праведних, але той, хто хоча б раз тримав у руках іменного снопа, ніколи не забуде святкового настрою жниварів перших повоєнних літ.

Відповісти